Великий тлумачний словник сучасної мови

сімейний

сіме́йний

-а, -е.

1》 Який має сім'ю (у 1 знач.); не самотній.

|| у знач. ім. сімейний, -ного, ч.; сімейна, -ної, ж. Людина, що має сім'ю.

2》 Стос. до сім'ї (у 1 знач.), пов'язаний з життям сім'ї, у сім'ї; родинний.

|| Розрахований на членів сім'ї.

|| Який належить сім'ї, переходить із покоління в покоління. Сімейна реліквія.

|| Який здійснюється, відбувається за участю членів сім'ї.

Сімейний підряд — форма колективного підряду, при якій адміністрація підприємства, господарства укладає договір з колективом, що складається з членів однієї сім'ї.

|| Який складається з членів сім'ї.

3》 перен. Приватний, домашній.

|| перен. Інтимний; душевний.

4》 Стос. до сім'ї (у 3 знач.).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. сімейний — сіме́йний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. сімейний — (стан) родинний, (хто) сім'янин, людина з родиною, сімейна людина  Словник синонімів Караванського
  3. сімейний — див. спільний; фамільний  Словник синонімів Вусика
  4. сімейний — [с'імейнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
  5. сімейний — Родинний  Словник чужослів Павло Штепа
  6. сімейний — СІМЕ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який має сім'ю (у 1 знач.); не самотній. Брати Калиновичі, хоч молоді кавалери, вели життя таке правильне й умірковане, що міг би позавидувати їм не один сімейний чоловік (І. Франко); Курбалу тут знали всі.  Словник української мови у 20 томах
  7. сімейний — дома́шнє (роди́нне, сіме́йне) во́гнище. Своя оселя, родина, сім’я. По довголітній розлуці він вернув до свойого (свого) домашнього огнища! (І. Франко); — Ставши під сухими дубами, обернулась на своє родинне вогнище, яке пригасло ось такої прикрашеної в цвіт і щебет вродливої весни... (Є. Гуцало).  Фразеологічний словник української мови
  8. сімейний — РОДИ́ННИЙ, СІМЕ́ЙНИЙ, РОДИЧІ́ВСЬКИЙ розм., ФАМІ́ЛЬНИЙ розм., ФАМІЛІ́ЙНИЙ розм.; ДОМА́ШНІЙ, ДОМО́ВИЙ. — Пор. 1. роди́на.  Словник синонімів української мови
  9. сімейний — СІМЕ́ЙНИЙ, а, е. 1. Який має сім’ю (у 1 знач.); не самотній. Брати Калиновичі, хоч молоді кавалери, вели життя таке правильне й умірковане, що міг би позавидувати їм не один сімейний чоловік (Фр., VI, 1951, 201); Курбалу тут знали всі.  Словник української мови в 11 томах