тавро
тавро́
-а, с.
1》 Мітка, яку випікають на шкірі, рогах чи копитах свійських тварин.
|| Мітка на тілі людини (звичайно невільника, злочинця тощо).
|| Особливий знак, помітка на виробі, товарі, що вказує, хто їх зробив, виготовив або кому вони належать; клеймо (у 1 знач.).
|| з означ. і чого, перен. Ознаки, свідчення чогось (перев. ганебного, принизливого). Накласти тавро.
2》 Знаряддя, яким роблять таку мітку; клеймо (у 2 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної української мови