теїзм

теї́зм

I -у, ч.

Релігійно-філософське вчення, що визнає існування Бога як окремої істоти з розумом і волею, що створила світ і керує ним.

II -у, ч.

Один із різновидів кофеїнізму, обумовлений зловживанням чаєм.

Значення в інших словниках

1. теїзм — теї́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. теїзм — Боговіра, (див. противн. атеїзм)  Словник чужослів Павло Штепа
3. теїзм — (від грец. θεός – бог) 1. Світогляд, в основі якого лежить розуміння бога як особи, що створила світ і втручається в його події, на відміну від деїзму, який заперечує дальше втручання бога у створений ним світ. 2. Синонім релігійного світогляду.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. теїзм — ТЕЇ́ЗМ, у, ч. Релігійно-філософське вчення, що визнає існування Бога як окремої істоти з розумом і волею, що створила світ і керує ним. Теїзму притананне розуміння Бога, як особи, яка не тільки створила світ і все суше, а й повсякденно опікується цим світом (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
5. теїзм — Видозміна релігійної віри в єдиного особового Бога, що є Творцем світу й людей, опікується світом і є метою прагнень людини; протилежність атеїзму.  Універсальний словник-енциклопедія
6. теїзм — Теї́зм, -му, -мові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. теїзм — ТЕЇ́ЗМ, у, ч. Антинаукове релігійно-філософське вчення, що визнає існування бога як окремої істоти з розумом і волею, що створила світ і керує ним.  Словник української мови в 11 томах