толочити

толочи́ти

-очу, -очиш, недок., перех.

1》 Приминати, надломлювати трав'янисті рослини, пошкоджувати посіви, городину і т. ін., ходячи, їздячи, пасучись на них тощо.

|| Топтати, наступати ногами.

|| Нищити, псувати.

2》 Те саме, що бити 1), 2).

3》 Тягти кого-, що-небудь по землі, підлозі і т. ін.; волокти.

Значення в інших словниках

1. толочити — толочи́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. толочити — (ногами) топтати, витоптувати; П. трощити, нищити; ЖМ. бити.  Словник синонімів Караванського
3. толочити — див. топтати  Словник синонімів Вусика
4. толочити — ТОЛОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, недок., що. 1. Приминати, надломлювати трав'янисті рослини, пошкоджувати посіви, городину і т. ін., ходячи, їздячи, пасучись на них тощо. Воли ревуть, води не п'ють, А травицю толочать (П.  Словник української мови у 20 томах
5. толочити — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев.  Словник синонімів української мови
6. толочити — Толо́чи́ти, -ло́чу́, -ло́чиш, -ло́чать; толо́ч, толо́чте і толочи́, -чі́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. толочити — ТОЛОЧИ́ТИ, очу́, о́чиш, недок., перех. 1. Приминати, надломлювати трав’янисті рослини, пошкоджувати посіви, городину і т. ін., ходячи, їздячи, пасучись на них тощо. Воли ревуть, води не п’ють, А травицю толочать (Чуб.  Словник української мови в 11 томах
8. толочити — Толо́чити, -чу, -чиш гл. Вытаптывать посѣвы, траву. Цуцу, босий! не толоч проса. Ном. № 11233. Паси, паси, коли хоч, тілько управи не толоч. Грин. III. 167.  Словник української мови Грінченка