торкати

торка́ти

-аю, -аєш, недок., торкнути, -ну, -неш, док.

1》 перех.Доторкатися до кого-, чого-небудь, злегка натискувати на щось.

|| Доторкаючись до чогось, виводити зі стану спокою, нерухомості.

2》 перех., перев. у сполуч. зі сл. серце, душа, перен. Зворушувати, хвилювати.

|| Не залишати байдужим, викликати інтерес, цікавість.

3》 перех. Зачіпати кого-небудь, порушувати чийсь спокій.

4》 перех., перев. з запереч. част. не, розм. Те саме, що торкатися 3).

5》 перех. Те саме, що штовхати 1).

6》 перев. док., перех., розм. Те саме, що ударити 1), 2).

7》 неперех., розм., рідко. Злегка стукати.

8》 перех. Ворушити віжками, поводом, острогами, примушуючи коня рушити з місця або прискорити рух.

9》 неперех., наказ. сп. торкай (торкайте), розм. Рушай (рушайте) з місця, їдь (їдьте).

10》 неперех., діал. Випивати (у 2 знач.).

Значення в інших словниках

1. торкати — торка́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. торкати — |до|торкатися до, (краєчком) черкати; (серце) хвилювати, ЗВОРУШУВАТИ розчулювати; (кого) зачіпати; (ліктем) штовхати, тручати; нак. ТОРКАЙ! рушай!  Словник синонімів Караванського
3. торкати — ТОРКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ТОРКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. кого, що. Доторкатися до кого-, чого-небудь, злегка натискувати на щось. Прийшов мій миленький та й торкає: – Вставай, моя мила, вже світає (П.  Словник української мови у 20 томах
4. торкати — і па́льцем не торкну́ти (не ткну́ти, не зачепи́ти) / не торка́ти кого. Не заподіяти кому-небудь ні найменшої кривди, образи. — А як вже поважатиму вас, ніколи й пальцем не торкну (М.  Фразеологічний словник української мови
5. торкати — ЗВОРУ́ШУВАТИ (збуджувати співчуття, жаль, ніжність і т. ін., глибоко хвилюючи), ХВИЛЮВА́ТИ, ПРОЙМА́ТИ, ЗРУ́ШУВАТИ заст., ПОРУ́ШУВАТИ діал., ПОРУША́ТИ діал.; ТОРКА́ТИ, ТОРКА́ТИСЯ (перев. із сл. душа, серце). — Док.  Словник синонімів української мови
6. торкати — Торка́ти, -ка́ю, -ка́єш кого, що  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. торкати — ТОРКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ТОРКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. 1. перех. Доторкатися до кого-, чого-небудь, злегка натискувати на щось. Прийшов мій миленький та й торкає: — Вставай, моя мила, вже світає (Чуб.  Словник української мови в 11 томах
8. торкати — Торка́ти, -ка́ю, -єш сов. в. торкнути, -ну, -неш, гл. 1) Трогать, тронуть, задѣвать, задѣть, толкать, толкнуть. Торкни його, нехай не дрімає. Не гавкайте, собаченьки, я вас не торкаю. Грин. III. 284. Хто торка, тому відчиняють. Шейк. 2) Попивать, выпить.  Словник української мови Грінченка