треба
тре́ба
I присудк. сл., також з інфін.
Потрібно, необхідно, слід.
II -и, ж.
1》 заст. Жертвоприношення (у 1 знач.). Приносити требу (треби).
2》 церк. Релігійний обряд, що його здійснює священик на замовлення віруючих.
|| Плата священикові за виконання такої відправи.
Великий тлумачний словник сучасної української мови