тропити

тропи́ти

-плю, пиш; мн. троплять; недок., перех., рідко.

1》 заст. Протоптувати дорогу, стежку.

2》 Висліджувати звіра, нападаючи на слід.

Значення в інших словниках

1. тропити — тропи́ти дієслово недоконаного виду протоптувати стежку; висліджувати звіра рідко  Орфографічний словник української мови
2. тропити — див. шукати  Словник синонімів Вусика
3. тропити — ТРОПИ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. тро́плять; недок., кого – що, рідко. 1. заст. Протоптувати дорогу, стежку. 2. Висліджувати звіра, нападаючи на слід. В погожий день, коли було дозвілля, По пущах звірину з рушницею тропив (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).  Словник української мови у 20 томах
4. тропити — СТЕ́ЖИТИ (здійснювати нагляд за ким-, чим-небудь, виявляючи, з'ясовуючи щось, викриваючи когось з метою упіймати і т. ін.), ВИСТЕ́ЖУВАТИ, ПРОСТЕ́ЖУВАТИ, СЛІДКУВА́ТИ, НАГЛЯДА́ТИ, НАЗИРА́ТИ, ПОЗИРА́ТИ, ПІДГЛЯДА́ТИ, ПИЛЬНУВА́ТИ, ЧАТУВА́ТИ, ПОЛЮВА́ТИ...  Словник синонімів української мови
5. тропити — ТРОПИ́ТИ, плю́, пиш́; мн. тро́плять; недок., перех., рідко. 1. заст. Протоптувати дорогу, стежку. 2. Висліджувати звіра, нападаючи на слід. В погожий день, коли було дозвілля, По пущах звірину з рушницею тропив (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 208).  Словник української мови в 11 томах
6. тропити — Тропити, -плю́, -пиш гл. Утаптывать, проводить, дорогу. Шейк.  Словник української мови Грінченка