трюкацтво

трюка́цтво

-а, с., розм.

1》 Мистецтво виконувати трюки (у 1 знач.); штукарство.

2》 Схильність до трюків (у 2, 3 знач.), використання їх у своїй роботі, діяльності.

Значення в інших словниках

1. трюкацтво — трюка́цтво іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. трюкацтво — ТРЮКА́ЦТВО, а, с., розм. 1. Мистецтво виконувати трюки (у 1 знач.). На арені Бова показував звичайні номери, хоч, правда, з деяким присмаком трюкацтва (Д. Ткач). 2. Схильність до трюків (у 2, 3 знач.), використання їх у своїй роботі, діяльності.  Словник української мови у 20 томах
3. трюкацтво — ТРЮКА́ЦТВО, а, с., розм. 1. Мистецтво виконувати трюки (у 1 знач.). На арені Бова показував звичайні номери, хоч, правда, з деяким присмаком трюкацтва (Ткач, Арена, 1960, 133). 2. Схильність до трюків (у 2, 3 знач.  Словник української мови в 11 томах