уважити

ува́жити

(вважити), -жу, -жиш, док., розм.

1》 перех., із спол. що. Узяти до уваги що-небудь, погодитися з чим-небудь, визнаючи щось переконливим.

|| Задовольнити (чиєсь бажання, прохання).

2》 неперех. Зважити, зглянутися на когось, щось.

|| Зробити кому-небудь приємність.

|| Поступитися кому-небудь у чомусь з поваги.

|| Зменшити, спустити ціну при продажу.

Значення в інших словниках

1. уважити — ува́жити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. уважити — УВА́ЖИТИ (ВВА́ЖИТИ), жу, жиш, док., розм. 1. що, із спол. що. Узяти до уваги що-небудь, погодитися з чим-небудь, визнаючи щось переконливим. Еней Евандрові сказав: “ .. Я твій товариш буду щирий, Латинці і мені враги.  Словник української мови у 20 томах
3. уважити — ЗВАЖА́ТИ на кого-що і без додатка (брати до уваги кого-, що-небудь, надавати значення чомусь), УВАЖА́ТИ (ВВАЖА́ТИ) на кого-що, РАХУВА́ТИ що і без додатка, УРАХО́ВУВАТИ (ВРАХО́ВУВАТИ) що і без додатка, РАХУВА́ТИСЯ з ким-чим і без додатка...  Словник синонімів української мови
4. уважити — Ува́жити, ува́жу, -жиш, -жать; ува́ж, ува́жмо, ува́жте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. уважити — УВА́ЖИТИ (ВВА́ЖИТИ), жу, жиш, док., розм. 1. перех., із спол. що. Узяти до уваги що-небудь, погодитися з чим-небудь, визнаючи щось переконливим.  Словник української мови в 11 томах
6. уважити — Уважа́ти, -жа́ю, -єш сов. в. уважити, -жу, -жиш, гл. 1) Принимать, принять во вниманіе, обращать, обратить вниманіе, смотрѣть, взирать. Ой, мати, мати, серце не вважав, — кого раз полюбить, з тим помірає. Мет. 71. Вони на сльози не вважали. Рудан. І. 28.  Словник української мови Грінченка