Значення в інших словниках
-
уволяти —
уволя́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
уволяти —
УВОЛЯ́ТИ див. уво́лювати.
Словник української мови у 20 томах
-
уволяти —
ЗАДОВОЛЬНЯ́ТИ (виконувати чиї-небудь вимоги, бажання, претензії і т. ін.), УДОВОЛЬНЯ́ТИ (ВДОВОЛЬНЯ́ТИ), УВО́ЛЮВАТИ (ВВО́ЛЮВАТИ), УВОЛЯ́ТИ (ВВОЛЯ́ТИ), УДОВОЛЯ́ТИ (ВДОВОЛЯ́ТИ) заст., УКОНТЕНТО́ВУВАТИ (ВКОНТЕНТО́ВУВАТИ) заст.
Словник синонімів української мови
-
уволяти —
Уволя́ти, -ля́ю, -ля́єш; уво́ли́ти, уво́лю́, уво́ли́ш, уво́ля́ть; уво́ль, -во́льте і уволи́, -лі́ть (во́лю чию́)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
уволяти —
Уволя́ти, -ля́ю, -єш сов. в. уволити, -лю, -лиш, гл. Исполнять, исполнить (желаніе). Вволив єси, чого ледачі допевнялись. К. Пс. 244. вволити во́лю. Исполнять желаніе. А циганочко да ворожечка, ой уволи мою волю: да причаруй ти да козаченька, що гуляє зі мною. н. п.
Словник української мови Грінченка