Великий тлумачний словник сучасної мови

удуд

у́дуд

-а, ч., орн., зах.

Одуд.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. удуд — у́дуд іменник чоловічого роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
  2. удуд — У́ДУД, а, ч., діал. Одуд. Врешті удуд прилетів, Шкутильгає, підлітає, Засміявся та до мене: “Чи пізнав Гут-Гута друга?” (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
  3. удуд — У́ДУД, а, ч., діал. Одуд. Врешті удуд прилетів, Шкутильгає, підлітає, Засміявся та до мене: «Чи пізнав Гут-Гута друга?» (Л. Укр., IV, 1954, 189).  Словник української мови в 11 томах
  4. удуд — У́дуд, -да м. = одуд. Вх. Пч. ІІ. 15.  Словник української мови Грінченка