узятий

узя́тий

(взятий), -а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до узяти 1-10), 16-18).

|| узято, безос. присудк. сл.

Разом узяті (узяте) — уживається для вирізнення, називання в розповіді кого-, чого-небудь як єдиного цілого.

Значення в інших словниках

1. узятий — узя́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. узятий — УЗЯ́ТИЙ (ВЗЯ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. до узя́ти 1–10, 16–18. У кожного з них чи обріз у руках, чи наган, чи невідомо де взятий пістолет (А. Шиян); Місто було взяте без бою (П.  Словник української мови у 20 томах
3. узятий — УЗЯ́ТИЙ (ВЗЯ́ТИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до узя́ти 1-10, 16-18. У кожного з них чи обріз у руках, чи наган, чи невідомо де взятий пістолет (Шиян, Баланда, 1957, 12); Місто було взяте без бою (Панч, Іду, 1946, 74)...  Словник української мови в 11 томах