Великий тлумачний словник сучасної мови

умивати

умива́ти

(вмивати), -аю, -аєш, недок., умити (вмити), -ию, -иєш, док., перех.

1》 кого. Мити кому-небудь обличчя, руки і т. ін.

|| що. Мити кому-небудь або собі (обличчя, руки і т. ін.).

2》 перен. Змочувати, освіжати вологою (про дощ, росу і т. ін.).

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. умивати — умива́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. умивати — Мити, обмивати, ви-; (землю, дощем) зрошувати; (слізьми, кого) ІД. плакати над ким; (руки) ІД. знімати з себе відповідальність, (руки, від чого) відмежовуватися, не втручатися у що, д. дистанціюватися.  Словник синонімів Караванського
  3. умивати — УМИВА́ТИ (ВМИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УМИ́ТИ (ВМИ́ТИ), и́ю, и́єш, док., кого, що. 1. кого. Мити кому-небудь обличчя, руки і т. ін. Циган сей страх не любив води, а ротмістр звелів Олексію щоранку водити його до криниці і добре вмивати (П.  Словник української мови у 20 томах
  4. умивати — умива́ти / уми́ти ру́ки, книжн. Ухилятися від участі в якій-небудь справі, знімати з себе відповідальність. Отже, коли у вас .. є хоч крапля любові до свого народу, коли ви не Пілат, що гордо умиває руки, а син народу, ..боріться проти Гітлера (О.  Фразеологічний словник української мови
  5. умивати — МИ́ТИ кого, що і без додатка (очищати від бруду водою або іншою рідиною), ВИМИВА́ТИ, БА́НИТИ діал.; ПОЛОСКА́ТИ (перев. речі, посуд); ЗМИВА́ТИ (з чогось); ВІДМИВА́ТИ (від чогось); ШАРУВА́ТИ розм., ВИШАРО́ВУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
  6. умивати — Умива́ти, -ва́ю, -ва́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. умивати — УМИВА́ТИ (ВМИВА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., УМИ́ТИ (ВМИ́ТИ), и́ю, и́єш, док., перех. 1. кого. Мити кому-небудь обличчя, руки і т. ін. Циган сей страх не любив води, а ротмістр звелів Олексію щоранку водити його до криниці і добре вмивати (П. Куліш, Вибр.  Словник української мови в 11 томах
  8. умивати — Умивати, -ваю, -єш сов. в. умити, умию, -єш, гл. 1) Умывать, умыть. Умивай же біле личко дрібними сльозами. Шевч. При одній свічі личенько вмивав, при другій свічі татоньки вбірав. Гол. Ввійшла в хату, Катерина їй ноги умила. Шевч. 114.  Словник української мови Грінченка