упадонько

упа́донько

-а, ч., діал.

Зменш.-пестл. до упад 2).

Значення в інших словниках

1. упадонько — упа́донько іменник середнього роду горе, нещастя діал.  Орфографічний словник української мови
2. упадонько — УПА́ДОНЬКО, а, ч., діал. Зменш.-пестл. до упа́д 2. [Мати:] Ой, мій упадоньку! Що ж ти робила? (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
3. упадонько — УПА́ДОНЬКО, а, ч., діал. Зменш.-пестл. до упа́д 2. [Мати:] Ой, мій упадоньку! Що ж ти робила? (Л. Укр., III, 1952, 235).  Словник української мови в 11 томах