управа
упра́ва
I -и, ж.
1》 іст. Установа, яка займалася громадськими, становими та адміністративними справами.
|| Будинок, в якому містилася така установа. Волосна управа.
2》 іст. Керівний орган певної установи, організації, якогось підприємства і т. ін.; правління.
3》 розм. Сила, здатна зупинити кого-небудь в його незаконних діях, сваволі і т. ін.; можливість приборкати когось.
4》 зах. Керування (у 1 знач.).
II -и, ж., діал.
Обробіток (землі).
Великий тлумачний словник сучасної української мови