успіх
у́спіх
-у, ч.
1》 Позитивний наслідок роботи, справи і т. ін.; значні досягнення, удача, талан.
|| Сприятливий результат у воєнній операції.
|| тільки мн. Досягнення в навчанні, у вивченні чого-небудь.
2》 тільки одн. Громадське визнання, схвалення чого-небудь, чиїхось досягнень.
|| Визнання кимось чиїх-небудь позитивних якостей, особливостей; захоплення з боку осіб іншої статі.
Великий тлумачний словник сучасної української мови