утямити

утя́мити

(втямити), -млю, -миш; мн. утямлять; док., перех. і без додатка, розм.

1》 Зрозуміти щось, осягти суть чого-небудь.

|| Дійти до певного висновку, усвідомити що-небудь.

2》 Зберегти у пам'яті, затямити.

3》 Виявивши кмітливість, здогадатися про що-небудь.

Значення в інших словниках

1. утямити — утя́мити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. утямити — док., збагнути, осягти розумом, зрозуміти, усвідомити, (собі) затямити, запам'ятати, (враз) здогадатися, зварити головою, зорієнтуватися висновити; (підступ) здогадатися про; пор. ВТОРОПАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. утямити — див. зрозуміти; розуміти  Словник синонімів Вусика
4. утямити — УТЯ́МИТИ (ВТЯ́МИТИ), млю, миш; мн. утя́млять; док., що і без прям. дод., розм. 1. Зрозуміти щось, осягти суть чого-небудь. – Ви розкажіть мені, з чого і як скоїлось ваше лихо, нехай я усю подрібницю втямлю (Марко Вовчок)...  Словник української мови у 20 томах
5. утямити — ЗРОЗУМІ́ТИ що і без додатка (правильно сприйняти зміст, значення, суть чого-небудь), ЗБАГНУ́ТИ, УБАГНУ́ТИ (ВБАГНУ́ТИ) розм., УТНУ́ТИ (ВТНУ́ТИ) розм., УТЯ́МИТИ (ВТЯ́МИТИ) розм., ЗМЕТИКУВА́ТИ розм., УТОРО́ПАТИ (ВТОРО́ПАТИ) розм., РОЗТОРО́ПАТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. утямити — УТЯ́МИТИ (ВТЯ́МИТИ), млю, миш; мн. утя́млять; док., перех. і без додатка, розм. 1. Зрозуміти щось, осягти суть чого-небудь. — Ви розкажіть мені, з чого і як скоїлось ваше лихо, нехай я усю подрібницю втямлю (Вовчок, VI, 1956, 267)...  Словник української мови в 11 томах
7. утямити — Утямити, -млю, -миш гл. Сообразить, понять. Не втямив з ляку, де б сховався. Гліб. Ви роскажіть мені, з чого і як скоїлось ваше лихо, — нехай я усю подрібницю втямлю. МВ. (КС. 1902. X. 150).  Словник української мови Грінченка