ухопити

ухопи́ти

(вхопити), -оплю, -опиш; мн. ухоплять; док., перех.

1》 Швидко, рвучко взяти кого-, що-небудь, схопити.

|| Швидко й міцно взяти кого-, що-небудь за щось.

|| Наздогнавши або приловчившись, упіймати кого-небудь.

|| Узявши кого-небудь, помістити на щось або повезти, забрати з собою.

|| Підхопити. Ухопити в обійми.

2》 розм. Заволодіти ким-, чим-небудь, одержати щось.

|| Одержати незадовільну або гіршу, ніж хотілося, оцінку на уроці, екзамені.

3》 перен. Осягнути, зрозуміти.

|| Сприйняти щось нюхом, слухом, зором.

|| З виразу обличчя, очей дізнатися, здогадатися про щось.

4》 З'їсти, випити що-небудь похапцем.

5》 Охопити, з'явитися (про почуття, стан).

|| безос. Несподівано уразити (про хворобу, біль).

|| безос., вульг. Померти.

6》 з інфін. Почати.

Значення в інших словниках

1. ухопити — ухопи́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. ухопити — док., схопити, впіймати, зловити, спіймати, злапати, (запах) вловити, (ляща) дістати, (суть) збагнути, утямити, зварити головою, (чаю) сьорбнути, похапки зажити, (- сум) пойняти, взяти, охопити, (за душу) ІД. зворушити  Словник синонімів Караванського
3. ухопити — УХОПИ́ТИ див. ухо́плювати.  Словник української мови у 20 томах
4. ухопити — бра́ти / взя́ти на зу́би (на зуб, на зубо́к, на зубки́ і т. ін.). 1. кого. Обирати кого-небудь об’єктом глузування, пліток і т. ін.; судити, гудити.  Фразеологічний словник української мови
5. ухопити — ВДИХА́ТИ (дихаючи, наповнювати легені повітрям, газом, парою тощо), ВДИ́ХУВАТИ рідше; ВБИРА́ТИ (УБИРА́ТИ), ВТЯГА́ТИ (УТЯГА́ТИ), ВТЯ́ГУВАТИ (УТЯ́ГУВАТИ), КОВТА́ТИ, ЛОВИ́ТИ, ХАПА́ТИ, СХО́ПЛЮВАТИ (перев. у спол. із сл. повітря). — Док.  Словник синонімів української мови
6. ухопити — Ухопи́ти, ухоплю́, ухо́пиш, ухо́плять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. ухопити — УХОПИ́ТИ (ВХОПИ́ТИ), оплю́, о́пиш; мн. ухо́плять; док., перех. 1. Швидко, рвучко взяти кого-, що-небудь, схопити. Скочив Тиміш, сам не свій, ухопив рушницю, та й устрелив чорного ворона (Вовчок, І, 1955, 55); Мокрина сіла на човні, вхопила весло...  Словник української мови в 11 томах
8. ухопити — Ухопити, -плю, -пиш гл. Схватить. Кінву-чвертівку в руки вхопи, та в льох убіжи, та вісім бочок мини, а з дев'ятої поганого пива наточи. ЗОЮР. І. 204. Ухопили батька, як чорт грішну душу. Ном. № 2346. Ухопила його за серце тая чудовная краса. К. (ЗЮЗО.  Словник української мови Грінченка