учнівський

учні́вський

-а, -е.

1》 Прикм. до учень 1).

|| Признач. для учня, учнів; належний учневі, учням.

2》 Прикм. до учнівство 1). Учнівські роки.

|| перен. Який не відзначається самостійністю, наслідувальний.

Значення в інших словниках

1. учнівський — учні́вський прикметник  Орфографічний словник української мови
2. учнівський — [учн’іўс'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і  Орфоепічний словник української мови
3. учнівський — УЧНІ́ВСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до у́чень 1. Разом з старшими на збирання багатого врожаю вийшла й учнівська молодь (з газ.); Що там таке? Сміються всі: “Знов над верстатом Зоз дрімає...” Шумить учнівськая сім'я... “От соня”, думаю і я (В.  Словник української мови у 20 томах
4. учнівський — НЕДОСКОНА́ЛИЙ (який не досяг досконалості, має свої вади); НЕЗРІ́ЛИЙ, НЕДОЗРІ́ЛИЙ, НЕВИ́КІНЧЕНИЙ, НЕДОВЕ́РШЕНИЙ, НЕДОРО́БЛЕНИЙ (не доведений до кінця і тому ще не досконалий); НЕОПРАЦЬО́ВАНИЙ, НЕОБРО́БЛЕНИЙ рідше, СИРИ́Й підсил.  Словник синонімів української мови
5. учнівський — УЧНІ́ВСЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до уче́нь 1. Разом з старшими на збирання багатого врожаю вийшла й учнівська молодь (Рад. Укр., 28.VІ 1959, 3); Основною формою виробничого навчання в школах сільськогосподарського профілю є учнівська виробнича бригада (Ком.  Словник української мови в 11 томах