ушкуйник

ушку́йник

-а, ч. У

Новгородській землі 14-15 ст. – члени озброєних дружин, що їх формували бояри для захоплення колоній на Півночі і торгово-розбійних експедицій на Волгу.

|| Те саме, що ушкал.

Значення в інших словниках

1. ушкуйник — ушку́йник іменник чоловічого роду, істота іст.  Орфографічний словник української мови
2. ушкуйник — УШКУ́ЙНИК, а, ч., заст. Те саме, що ушка́л 2. Ушкуйники нападали на жителів Півночі, грабували їх, відбирали хутра (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. ушкуйник — УШКУ́ЙНИК, а, ч., заст. Те саме, що ушка́л. Ушкуйники нападали на жителів Півночі, грабували їх, відбирали хутра (Іст. СРСР, І, 1956, 64).  Словник української мови в 11 томах