фініш

фі́ніш

-у, ч.

1》 Заключна, вирішальна частина спортивних змагань на швидкість і витривалість.

2》 Кінцевий пункт дистанції в спортивних змаганнях.

3》 Певна відстань перед кінцевим пунктом спортивного змагання (у перегонах).

4》 перен. Кінець, закінчення, завершення чого-небудь.

На фініші чого — на останньому, завершальному етапі.

Значення в інших словниках

1. фініш — фі́ніш іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. фініш — див. КІНЕЦЬ; д-о ФІНІШУВАТИ, приходити до фінішу.  Словник синонімів Караванського
3. фініш — див. кінець  Словник синонімів Вусика
4. фініш — [ф’ін'іш] -шу, ор. -шеим, м. (ў) -ш'і, р. мн. -ш'іў  Орфоепічний словник української мови
5. фініш — Кінець, край, див. фінал  Словник чужослів Павло Штепа
6. фініш — ФІ́НІШ, у, ч. 1. Заключна, вирішальна частина спортивних змагань на швидкість і витривалість. На самому фініші динамівці вдалось випередити Ніну на 0,3 бала (з наук.-попул. літ.). 2. Кінцевий пункт дистанції в спортивних змаганнях.  Словник української мови у 20 томах
7. фініш — присудк. сл. Кінець. Прання шкарпеток, чого я в житті ніколи не робив, — це повний фініш (А. Дністровий).  Словник сучасного українського сленгу
8. фініш — фі́ніш (англ. finish, від лат. finis – межа, рубіж) 1. Заключна частина спортивних змагань на швидкість та витривалість. 2. Кінцевий пункт дистанції в змаганнях.  Словник іншомовних слів Мельничука
9. фініш — КІНЕ́ЦЬ (останній момент чогось, що відбувається в часі, а також час, пов'язаний з цим моментом; завершення, закінчення чогось); РОЗВ'Я́ЗКА, ЕПІЛО́Г книжн.  Словник синонімів української мови
10. фініш — Фі́ніш, -шу (англ.)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
11. фініш — ФІ́НІШ, у, ч. 1. Заключна, вирішальна частина спортивних змагань на швидкість і витривалість. На самому фініші динамівці вдалось випередити Ніну на 0,3 бала (В ім’я Вітч., 1954, 26). 2. Кінцевий пункт дистанції в спортивних змаганнях.  Словник української мови в 11 томах