х

невідм., с.

Двадцять шоста літера українського алфавіту на позначення приголосного звука "х" (вимовляється "ха").

Значення в інших словниках

1. Х — (ха). Як назва літери вживається в с. р.: мале х; як назва звука вживається в ч. р.: пом’якшений х.  Літературне слововживання
2. х — Х, невідм., с. Двадцять шоста літера української абетки, вимовляється “ха”. Мале х. У деяких випадках заміна [ф] на [х] перейшла в норму: фура – хура, футро – хутро, фурдага – хурдага (з наук.-попул. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. х — Х, невідм., сер. Двадцять п’ята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука «х» (вимовляється «ха»).  Словник української мови в 11 томах