хакан

хака́н

-а, ч.

Найвищий титул ватажків племен багатьох тюркомовних народів за раннього середньовіччя; каган.

Значення в інших словниках

1. хакан — ХАКА́Н, а, ч., іст. Титул, яким іноді на Сході величали деяких київських князів. Варто звернути увагу, що у двох писемних джерелах епохи “занепаду” слов'янського життя згадується титул “хакан”, який носили на Русі найдостойніші правителі...  Словник української мови у 20 томах
2. хакан — хака́н див. каган  Словник іншомовних слів Мельничука