хаміти

хамі́ти

-ів, мн. (одн. хаміт, -а, ч.; хамітка, -и, ж.).

1》 Група народностей Північної Африки, що розмовляють спорідненими мовами.

2》 Негроїдна раса.

Значення в інших словниках

1. хаміти — Ів, мн. (одн. хаміт, -а). Група народностей Північної Африки, які розмовляють спорідненими мовами. Пох.: хамітка, хамітський (хамітські мови).  Літературне слововживання
2. хаміти — ХАМІ́ТИ, ів, мн. (одн. хамі́т, а, ч.; хамі́тка, и, ж.). Група народностей Північної Африки, що розмовляють спорідненими мовами. – Він негр? – Ні. З дуже рідкого, майже вимерлого племені нільських хамітів (Ю. Смолич).  Словник української мови у 20 томах
3. хаміти — ХАМІ́ТИ, ів, мн. (одн. хамі́т, а, ч.; хамі́тка, и, ж.). Група народностей Північної Африки, що розмовляють спорідненими мовами. — Він негр? — Ні. З дуже рідкого, майже вимерлого племені нільських хамітів (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 30).  Словник української мови в 11 томах