хвостатий

хвоста́тий

-а, -е.

1》 Який має хвіст; з довгим або густим хвостом.

|| у знач. ім. хвостаті, -тих, мн. Те саме, що хвостаті земноводні.

Хвостаті земноводні — ряд земноводних тварин, які мають видовжене тіло з добре розвиненим хвостом.

2》 Який має хвіст (у 3-8 знач.).

Хвостата зірка — комета.

Значення в інших словниках

1. хвостатий — хвоста́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. хвостатий — див. чорт  Словник синонімів Вусика
3. хвостатий — ХВОСТА́ТИЙ, а, е. 1. Який має хвіст; з довгим або густим хвостом. Один мордатий Кіт до Щуки учащав; Пройдисвітка зубаста знала, Чого хвостатий кум бажав:До берега частенько припливала І щиро куманька свого Карасиками шанувала (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. хвостатий — ХВОСТА́ТИЙ, а, е. 1. Який має хвіст; з довгим або густим хвостом. Один мордатий Кіт до Щуки учащав; Пройдисвітка зубаста знала, Чого хвостатий кум бажав: До берега частенько припливала І щиро куманька свого Карасиками шанувала (Гл., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
5. хвостатий — Хвостатий, -а, -е Хвостатый, имѣющій хвостъ, съ длиннымъ хвостомъ. Миші хвостаті. МУЕ. І. 132. (Полт.). Постановить: пускать на раду всіх хвостатих, а куцих не пускать. Гліб.  Словник української мови Грінченка