ценькання

це́нькання

-я, с., діал.

Дія за знач. ценькати і звуки, утворювані цією дією.

Значення в інших словниках

1. ценькання — це́нькання іменник середнього роду діал.  Орфографічний словник української мови
2. ценькання — ЦЕ́НЬКАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. це́нькати і звуки, утворювані цією дією. Бесіди, жарти, сміхи, а серед них ненастанне ценькання батькового молотка або грізний, прискорений стукіт двох дужих молотів – усе те мішалося докупи і доносилося до хати (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
3. ценькання — ЦЕ́НЬКАННЯ, я, с., діал. Дія за знач. це́нькати і звуки, утворювані цією дією. Бесіди, жарти, сміхи, а серед них ненастанне ценькання батькового молотка або грізний, прискорений стукіт двох дужих молотів — усе те мішалося докупи і доносилося до хати (Фр., IV, 1950, 463).  Словник української мови в 11 томах