церемоніал

церемоніа́л

-у, ч.

1》 Розпорядок, установлений для якого-небудь обряду, церемонії.

|| Прийнята послідовність дій під час урочистої відправи, а також церковних та світських церемоній.

2》 У католицькій церкві – книга, яка містить детальні вказівки з церемоніалу єпископських богослужінь та деяких інших дій, що здійснюються єпископом або його стосуються.

Значення в інших словниках

1. церемоніал — (від нім. cermonial, лат. caermonia — благоговіння, культовий обряд) офіційно прийнятий порядок церемонії (святкового офіційного акту), святкового прийому, параду  Словник іншомовних соціокультурних термінів
2. церемоніал — рос. церемониал офіційно прийнятий розпорядок (протокол) проведення урочистостей, прийомів, процесій тощо.  Eкономічна енциклопедія
3. церемоніал — церемоніа́л іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
4. церемоніал — ЦЕРЕМОНІА́Л, у, ч. Розпорядок, установлений для якого-небудь обряду, церемонії, офіційної учти. І хоч по розпалених обличчях молдуван видко було, що якась цікава новина свербить їм на кінці язика...  Словник української мови у 20 томах
5. церемоніал — церемоніа́л (від лат. caeremonialis – той, що стосується культових обрядів) офіційно прийнятий розпорядок урочистих прийомів, процесій тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. церемоніал — ОБРЯ́Д (встановлений порядок здійснення яких-небудь дій, пов'язаних з певними традиціями, настановами), ЦЕРЕМО́НІЯ, ЦЕРЕМОНІА́Л, РИТУА́Л книжн., ДІ́Я заст.  Словник синонімів української мови
7. церемоніал — ЦЕРЕМОНІА́Л, у, ч. Розпорядок, установлений для якого-небудь обряду, церемонії. І хоч по розпалених обличчях молдуван видко було, що якась цікава новина свербить їм на кінці язика, однак давнім звичаєм виповнено поперед церемоніал привітання (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах