цибулина

цибули́на

-и, ж.

1》 Потовщена, перев. куляста частина стебла деяких рослин, яка складається зі щільно розташованих м'ясистих листків і звичайно міститься в землі.

2》 Головка цибулі (у 1, 2 знач.).

3》 розм. Старовинний кишеньковий годинник з опуклим товстим склом.

Значення в інших словниках

1. цибулина — цибули́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. цибулина — ЦИБУЛИ́НА, и, ж. 1. Потовщена, перев. куляста частина стебла деяких рослин, яка складається з щільно розміщених м'ясистих листків і звичайно міститься в землі. Лілії і тюльпани висаджують у квітники цибулинами в серпні або вересні (з наук. літ.  Словник української мови у 20 томах
3. цибулина — Вкорочений підземний пагін; орган вегетативного розмноження; у м'ясистих лускоподібних листках нагромаджуються запасні поживні речовини, напр., сахариди; ц. має, напр., тюльпан.  Універсальний словник-енциклопедія
4. цибулина — ЦИБУЛИ́НА, и, ж. 1. Потовщена, перев. куляста частина стебла деяких рослин, яка складається з щільно розташованих м’ясистих листків і звичайно міститься в землі. Лілії і тюльпани висаджують у квітники цибулинами в серпні або вересні (Озелен. колг.  Словник української мови в 11 томах