череп'я —
ЧЕРЕ́П'Я, я, с., збірн., розм. Черепки (див. черепо́к¹ 1, 2). Ухопив миску .. да тоді в двері! так череп'я й розлетілось (Ганна Барвінок); На підлозі валялися подерті подушки, розбиті портрети, книжки, череп'я з посуду (Ю. Яновський); * Образно.
Словник української мови у 20 томах
череп'я —
чере́п'я іменник середнього роду розм.
Орфографічний словник української мови
череп'я —
Череп'я, -п'я с. соб. Черенки. Радом. у. Ухопив миску.... да тоді в двері! так череп'я й розлетілось. Г. Барв. 203.
Словник української мови Грінченка