чисто
чи́сто
1》 Присл. до чистий 1), 2), 4-9).
|| у сполуч. з прикм., займ. Підкреслює якість ознаки, названої прикметником, займенником.
2》 у знач. присудк. сл. Про відсутність бруду, пилу і т. ін. де-небудь.
|| Про стан моральної чистоти, щирості, душевного спокою.
3》 присл., розм. Зовсім, абсолютно.
Геть-чисто — абсолютно, цілком, до кінця.
4》 присл., у сполуч. з прикм. Підкреслює винятковість ознаки, названої прикметником; виключно.
5》 у знач. порівн. спол., розм. Ніби, неначе.
|| Точно, як; зовсім.
Великий тлумачний словник сучасної української мови