шерхання

ше́рхання

-я, с., розм.

Дія за знач. шерхати і звуки, утворювані цією дією.

Значення в інших словниках

1. шерхання — див. шум  Словник синонімів Вусика
2. шерхання — ШЕ́РХАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ше́рхати і звуки, утворювані цією дією. Навіть шерхання снігу, що де-не-де осипався з гілок, окутувало його новими хвилями переляку (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах
3. шерхання — ше́рхання іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
4. шерхання — ШЕ́ЛЕСТ (тихий, глухий звук, шум від тертя одного предмета об другий), ШЕЛЕСТІ́ННЯ рідше, ШАРУДІ́ННЯ, ШУ́РХІТ, ШУ́РХАННЯ рідше, ШЕ́РХІТ, ШЕ́РЕХ, ШЕ́МРАННЯ, ШЕ́МРІТ, ШЕ́МРІННЯ рідше, ШЕРХ розм., ШЕ́РХАННЯ розм., ШЕРЕХТІ́ННЯ розм., ШЕРХОТІ́ННЯ розм.  Словник синонімів української мови
5. шерхання — ШЕ́РХАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. ше́рхати і звуки, утворювані цією дією. Навіть шерхання снігу, що де-не-де осипався з гілок, окутувало його новими хвилями переляку (Стельмах, Хліб.., 1959, 79).  Словник української мови в 11 томах