шипіти

шипі́ти

-плю, -пиш; мн. шиплять; недок.

1》 Видавати глухі звуки, які нагадують протяжне "ш-ш".

2》 Говорити, співати нерозбірливо, часто вживаючи шиплячі звуки.

|| Вимовляти "ш-ш", закликаючи до тиші, мовчання, заспокоюючи когось.

|| розм. Говорити приглушеним від злості, роздратування голосом.

|| розм. Висловлювати незадоволення, злість.

Значення в інших словниках

1. шипіти — (- гадюку) сичати, (на вогні) шкварчати, шипотіти  Словник синонімів Караванського
2. шипіти — див. говорити; шуміти  Словник синонімів Вусика
3. шипіти — (гадюка) сичати, засичати, посичати, (на сковороді) шкварчати, шкварчанути, вишкварчувати, вишкварчити, зішкварчувати, зішкварчити, пошкварчувати, пошкварчити, ушкварчувати, ушкварчити  Словник чужослів Павло Штепа
4. шипіти — ШИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. шипля́ть; недок. 1. Видавати глухі звуки, які нагадують протяжне “ш-ш”. Через стіну було чути, як гули машини, шипіли десь далеко паровики (І.  Словник української мови у 20 томах
5. шипіти — шипі́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
6. шипіти — ГОВОРИ́ТИ (передавати словами думки, почуття тощо, повідомляти про щось), КАЗА́ТИ, ПРОМОВЛЯ́ТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ВИМОВЛЯ́ТИ, БАЛА́КАТИ, МО́ВИТИ, МОВЛЯ́ТИ заст., ПОВІДА́ТИ заст., ПРОРІКА́ТИ поет., РЕКТИ́ заст., поет., БА́ЯТИ фольк., ДЕ́ЙКАТИ діал.  Словник синонімів української мови
7. шипіти — Шипі́ти, шиплю́, шипи́ш, шипля́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. шипіти — ШИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. шиплять; недок. 1. Видавати глухі звуки, які нагадують протяжне "ш-ш". Через стіну було чути, як гули машини, шипіли десь далеко паровики (Н.-Лев., II, 1956, 98); Свердло гарчало, шипіло, вганяючись у породу (Досв., Вибр.  Словник української мови в 11 томах
9. шипіти — Шипіти, -плю, -пиш гл. Шипѣть. Хрипить-шипить, ніколи не замерзає. Ном. стр. 304, № 503.  Словник української мови Грінченка