шкут

-а, ч., зах.

1》 Ні на що не здатна людина.

2》 Слабосильна худобина.

Значення в інших словниках

1. шкут — Шкут: — човен [30]  Словник з творів Івана Франка
2. шкут — ШКУТ¹, а́, ч., діал. Тип судна. Для транспортування [бурлаками] великого шкута вгору по Західній Двині було потрібно 112 осіб: лоцман-кормчий, кашовар, 4 рульових (стернових), 2 кодольники, 2 підкодольники, 2 лісники і 100 лямочних (з наук. літ.).  Словник української мови у 20 томах
3. шкут — шкут (шкуц) 1. мала дитина (ст) 2. людина низького зросту (ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. шкут — Шкут, -та м. 1) Ни къ чему негодный человѣкъ. Вх. Лем. 485. 2) Слабосильная скотина. Вх. Лем. 485.  Словник української мови Грінченка