Великий тлумачний словник сучасної мови

шпигонути

шпигону́ти

-ну, -неш, док., перех. і без додатка.

Підсил. до шпигнути.

|| безос.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. шпигонути — див. колоти  Словник синонімів Вусика
  2. шпигонути — ШПИГОНУ́ТИ, ну, неш, док., однокр., кого, чим і без дод. Підсил. до шпигну́ти. Голова Жержелі кумедно, по-конячому смикнулася догори, ніби у ніс його шпигонув гедзь (І. Волошин); Позаду гримить автоматна черга.  Словник української мови у 20 томах
  3. шпигонути — шпигону́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  4. шпигонути — ДОШКУ́ЛИТИ кому, рідше кого (словами або діями вивести з рівноваги, образити, зіпсувати настрій), ДОСАДИ́ТИ кому, ЗАВДА́ТИ ПРИ́КРОСТІ (ПРИ́КРІСТЬ) кому, ДІЙНЯ́ТИ (ДОЙНЯ́ТИ) кого, розм., ДОЗОЛИ́ТИ кому, розм., ДОСОЛИ́ТИ кому, розм., НАЗОЛИ́ТИ кому, розм.  Словник синонімів української мови
  5. шпигонути — ШПИГОНУ́ТИ, ну, неш, док., однокр., перех. і без додатка. Підсил. до шпигну́ти. Голова Жержелі кумедно, по-конячому смикнулася догори, ніби у ніс його шпигонув гедзь (Вол., Місячне срібло, 1961, 238); Позаду гримить автоматна черга.  Словник української мови в 11 томах
  6. шпигонути — Шпигонути, -ну, -неш гл. Кольнуть съ силой. Мені треба жінки сміливої, щоб уміла часом турка під бік шпигонути. Левиц. Пов. 14.  Словник української мови Грінченка