щенятко —
ЩЕНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до щеня́ 1. [Лев:] Еге! то знаю ж я! То Потерчата! Ну-ну, чекайте ж, приведу я взавтра щеняток-ярчуків, то ще побачим, хто тут заскавучить! (Леся Українка).
Словник української мови у 20 томах
щенятко —
щеня́тко іменник середнього роду, істота
Орфографічний словник української мови
щенятко —
ЩЕНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до щеня́ 1. [Лев:] Еге! то знаю ж я! То Потерчата! Ну-ну, чекайте ж, приведу я взавтра щеняток-ярчуків, то ще побачим, хто тут заскавучить! (Л. Укр., III, 1952, 222).
Словник української мови в 11 томах
щенятко —
Щеня, -няти с. 1) Щенокъ. Маленька собачка повік щеня. Ном. № 9608. Завзяте, як панське щеня. Ном. № 3324. 2) Волченокъ. Вх. Лем. 487.
Словник української мови Грінченка