ізолюючий

ізолю́ючий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до ізолювати.

|| у знач. прикм.

Значення в інших словниках

1. ізолюючий — ізолю́ючий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. ізолюючий — ізолю́ючий той, що відокремлює, здійснює ізоляцію; ¤ і-чі мови – кореневі мови (напр., китайська), основними ознаками яких є незмінність слів за відмінками, числом, особою, часом тощо і вираження синтаксичних відношень переважно порядком слів.  Словник іншомовних слів Мельничука
3. ізолюючий — ІЗОЛЮ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до ізолюва́ти; // У знач. прикм. Вольфрамова нитка розжарення, вкрита ізолюючим мінеральним шаром, знаходиться в середині.. нікелевого циліндрика (Осн. радіотехн., 1957, 10). ∆ Ізолю́ючі мо́ви див. мо́ва.  Словник української мови в 11 томах