інквізиція

інквізи́ція

-ї, ж.

1》 іст. Підпорядкована папі римському судово-карна установа католицької церкви, створена (в 13 ст.) для боротьби з єретиками; діяла дуже жорстокими методами.

2》 перен. Жорстоке знущання; катування.

Значення в інших словниках

1. інквізиція — ІСТ. святий суд; П. катування, тортури; У ФР. гоніння, переслідування, обр. полювання на відьом.  Словник синонімів Караванського
2. інквізиція — рос. инквизиция (латин. inquisitio — розшук, розслідування) — 1-У католицькій церкві — особливий церковний суд у справах про єретиків, що існував у ХIII-ХІХ ст. І. вела боротьбу проти будь-яких проявів вільнодумства, опозиції.  Eкономічна енциклопедія
3. інквізиція — інквізи́ція іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
4. інквізиція — Слідство  Словник застарілих та маловживаних слів
5. інквізиція — інквізи́ція (лат. inquisitio – розшук, розслідування, від inquiro – розшукую) 1. В католицькій церкві особливий церковний суд для боротьби з єресями, що існував у 13 – 19 ст. Інквізиційний суд був таємним, без участі сторін. Судді І. підлягали лише папі.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. інквізиція — Інституція Католицької Церкви, створена у XII ст. для охорони релігійної ортодоксії, якій загрожували єресі; діяла в більшості європ. країн (особливо нещадно в Іспанії); співпрацювала зі світськими судами (світська рука), яким передавала єретиків для виконання вироку; ліквідована в середині XIX ст.  Універсальний словник-енциклопедія
7. інквізиція — Інквізи́ція, -ції, -цією  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. інквізиція — ІНКВІЗИ́ЦІЯ, ї, ж. 1. іст. Підпорядкована папі судово-карна установа католицької церкви, створена (в XIII ст.) для боротьби з єретиками; діяла дуже жорстокими методами.  Словник української мови в 11 томах