інтернування

інтернува́ння

-я, с.

Дія за знач. інтернувати.

Значення в інших словниках

1. інтернування — інтернува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. інтернування — інтернува́ння (франц. interner – оселяти, від лат. internus – внутрішній) 1. Затримання й роззброєння нейтральною державою військ воюючих держав, що вступили на територію цієї держави. 2. Затримання однією з воюючих держав громадян ворожої держави, що проживають на її території, до кінця війни.  Словник іншомовних слів Мельничука
3. інтернування — Примусове уміщення у визначеному місці, супроводжуване забороною відлучення; застосовується під час війни щодо громадян держави-противника, а також під час надзвичайного чи військового стану щодо власних громадян.  Універсальний словник-енциклопедія
4. інтернування — Інтернува́ння, -ння, -нню  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. інтернування — ІНТЕРНУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. інтернува́ти.  Словник української мови в 11 томах