ініціатор

ініціа́тор

-а, ч.

Особа, група осіб чи організація, яким належить почин у якій-небудь справі; зачинатель, починатель.

Значення в інших словниках

1. ініціатор — див. активний  Словник синонімів Вусика
2. ініціатор — [ін'іц'іатор] -ра, м. (на) -ров'і/-р'і, мн. -рие, -р'іў  Орфоепічний словник української мови
3. ініціатор — рос. инициатор (від фр. initiateur — зачинатель) — 1. Людина, яка висловила нову думку. 2. Людина (колектив), яка зробила почин у певній справі.  Eкономічна енциклопедія
4. ініціатор — ініціа́тор іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
5. ініціатор — ініціа́тор (від франц. initiateur – зачинатель) 1. Людина, яка висловила якусь нову думку. 2. Людина (колектив), яка зробила почин у якійсь справі.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. ініціатор — ЗАЧИНА́ТЕЛЬ (той, хто першим починає яку-небудь важливу справу, закликає до цього), ІНІЦІА́ТОР, ПІОНЕ́Р, ЗАСТРІ́ЛЬНИК. Саме вільшанська молодь виступила зачинателем благородної справи — перетворити батьківщину Кобзаря в квітучий, зелений край...  Словник синонімів української мови
7. ініціатор — ІНІЦІА́ТОР, а, ч. Особа, група осіб або організація, яким належить почин у якій-небудь справі; зачинатель, починатель. — Тисячні впливи й імпульси переплітаються і поборюють себе, зміняючи через се свій напрям, свою інтенсивність, навіть свій зміст...  Словник української мови в 11 томах