адітон

(грец. — недоступний)

Святилище античної храмової споруди, яке знаходилося позаду наосу (цели) і з'єднувалося з ним прорізом (порівн. опістодом). До нього дозволяли входити лише служителю культу, звичайно використовувалося для зберігання дарів і храмового начиння. Однак в храмі Аполлона у Дельфах адітон призначався для віщунки Піфії, пророцтва якої записувалися жерцями. Там же знаходився омфал.