1. Архітектура і монументальне мистецтво

акрополь

(грец. — вершина міста)

1. Розташоване на підвищенні укріплене ядро стародавнього селища.

2. Фортеця елладського поселення крито-мікенських часів, яка згодом у Стародавній Греції перетворилась у загальноміський релігійний центр, забудований храмами та іншими громадськими спорудами.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. акрополь — -я, ч. У Стародавній Греції – укріплена центральна частина міста, розташована звичайно на горі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. акрополь — У стародавній Греції селище або частина міста, розташовані на пагорбі; в 2-ій полов. II тис. до н.е. фортеця й оселя правителя, пізніше переважно осередок культу. Універсальний словник-енциклопедія
  3. акрополь — АКРО́ПОЛЬ, я, ч. У давній Греції — укріплена центральна частина міста, розташована звичайно на горі. Обдивився Акрополь, до якого од пристані треба їхати коло години (Коцюб., III, 1956, 351). Словник української мови в 11 томах
  4. акрополь — АКРО́ПОЛЬ, я, ч. У Стародавній Греції – укріплена центральна частина міста, розташована звичайно на горі. Обдивився акрополь, до якого од пристані треба їхати коло години (М. Словник української мови у 20 томах
  5. Акрополь — Акро́поль іменник чоловічого роду архітектурна пам'ятка в Афінах Орфографічний словник української мови
  6. акрополь — акро́поль (грец. ακρόπολις, від άκρος – верхній і πόλις – місто) розташована на височині укріплена частина давньогрецького міста. Був фортецею і притулком громадян у воєнний час. На А. звичайно будували храми божеств – покровителів даного міста. Словник іншомовних слів Мельничука