балаган

(перс. — верхня кімната)

1. Спальний намет у середньовічних країнах Середньої Азії.

2. Тимчасова будівля, переважно зведена з дерева і призначена для сумбурних видовищ бродячих акторів, ярмаркової торгівлі, ремісничих робіт.

3. Нежитлова будівля для тимчасового перебування сторожів або робітників.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. балаган — балага́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. балаган — (від перс. balahane — балкон, верхня кімната) 1) тимчасова легка будова 2) театральне видовище, переважно комічного характеру на ярмарках та народних гуляннях Словник іншомовних соціокультурних термінів
  3. балаган — 1. ятка, шатро, таш 2. гармидер, галас, галабурда, ґвалт, див. шум Словник чужослів Павло Штепа
  4. балаган — -а, ч. 1》 Легка будівля для тимчасового користування (торгівлі і т. ін.); рундук. || Тимчасове дерев'яне приміщення для театральних або циркових вистав на площі, вулиці. 2》 перен. Щось несерйозне, блазнівське, грубувато-вульгарне. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. балаган — БАЛАГА́Н, у, ч. Легка будівля для тимчасового користування (торгівлі, виставки і т. ін.); рундук. Коло дверей і кругом балагану гомонять люди (С. Васильченко); Юрби дівчат купчаться коло балаганів, торгуються, купують (У. Словник української мови у 20 томах
  6. балаган — бала́га́н (бала́ґа́н) безлад (м, ср, ст): Поприбираю, і якщо не підпрятую щоразу, то діти так понакидають, що за тиждень такий балаґан, якби рік нічого в хаті не робила (Авторка)|| = байзель Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. балаган — див. крамниця Словник синонімів Вусика
  8. балаган — БЛАЗЕ́НСТВО (зневажливо про вчинки, поведінку, висловлювання і т. ін. того або тих, хто удає з себе блазня, дурника), БЛАЗНЮВА́ННЯ, КРИВЛЯ́ННЯ, ФІГЛЯ́РСТВО, КЛОУНА́ДА, БУФОНА́ДА, БАЛАГА́Н рідше (недоречне, брутальне блазенство). Словник синонімів української мови
  9. балаган — Балага́н, -ну, -нові; -га́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. балаган — БАЛАГА́Н, а, ч. Легка будівля для тимчасового користування (торгівлі і т. ін.); рундук. Тріпотіли од вітру хисткі стіни легкого балагана (Ільч., Серце жде, 1939, 91); // Тимчасове дерев’яне приміщення для театральних або циркових вистав на площі, вулиці. Словник української мови в 11 томах