1. Архітектура і монументальне мистецтво

балдахін

(італ., фр. < лат. — шовкова тканина з Багдада)

1. Навіс або намет з тканини на рамі, що спиралася на стовпчики або колони. Влаштовувався над троном, вівтарем, ложем, прикрашався дорогою тканиною з оздобами. У Китаї означав щасливу долю, заступництво, в інших культурах — символ влади. На Середньовічному Заході кам'яні Б. увінчували статуї, були знаком царської влади і небесного захисту. В храмах зводилися над вівтарем, престолом, а також над кафедрою, царським містом, де його перекриття зсередини розписували у вигляді неба із зірками й голубом у сяйві (символ св. Духа). Б. також робився над колодязем.

2. Хрестове склепіння на чотирьох тонких стовпах.

3. Пишне оформлення спального ліжка з шовковими і парчевими завісами, золотим шитвом й китицями, різьбленими і позолоченими колонками. Знаходилось в алькові або центрі спальні палацу або заможного особняка.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. балдахін — балдахі́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. балдахін — -а, ч. Накриття, перев. з дорогої тканини з оздобами, над троном, ліжком, носилками, катафалком і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. балдахін — БАЛДАХІ́Н, а, ч. Накриття, переважно з дорогої тканини з оздобами, над троном, ліжком, носилками, катафалком і т. ін. Потім Патланта покадили... Під балдахіном положили (І. Котляревський); З одного боку .. Словник української мови у 20 томах
  4. балдахін — балдахі́н (італ. baldacchino, букв. – шовкова тканина з Багдада) 1. Навіс із тканини на жердинах або стовпах (нерухомий або переносний). 2. Кам’яний, металевий або дерев’яний навіс на колонах чи стовпах. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. балдахін — 1. переносний декоративний покрив, розгорнутий на жердинах чи стовпах; б. носили над володарями і предметами культу; 2. скульптурно-архітектурний мотив над статуями, надгробками у вигляді башточки, опертої на колонах; 3. у XII-XIX ст. — покриття над ліжком. Універсальний словник-енциклопедія
  6. балдахін — БАЛДАХІ́Н, а, ч. Накриття, переважно з дорогої тканини з оздобами, над троном, ліжком, носилками, катафалком і т. ін. Потім Патланта покадили… Під балдахіном положили (Котл., І, 1952, 269); З одного боку.. Словник української мови в 11 томах