ведута

(італ. — побачений)

Зображення панорами всього міста або його центральної частини із надзвичайно реалістичним відтворенням площ і вулиць, різних будівель у піднесено романтичному забарвленні. Бере початок у Венеції з XVIII ст. працями Каналетто. Для точного відтворення місцевості і забудови використовувалась камера-обскура, на задню стінку якої наносився краєвид, щоби потім архітектурна перспектива по квадратам переносилась на полотно. Інколи у виконанні В. приймали участь два майстра: архітектор креслив будинки у прямій перспективі, а живописець завершував картину. Внаслідок дотримання документальної точності В. стали джерелом як для дослідження архітектурної спадщини, так і для реставрації пам'яток або відтворення втрачених об'єктів.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ведута — ВЕДУ́ТА, и, ж. Жанр європейського живопису ХVІІІ – початку ХІХ століть, твори якого зображують міський пейзаж. Ведута була особливо популярною у Венеції ХVІІІ ст. і являла собою краєвиди міста і його околиць, зображені з топографічною точністю (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах