ганосіс

(грец. — блиск)

Техніка нанесення на поверхню мармурової статуї шару воску, який надає скульптурі легкий матовий відблиск, подібний до сяйва оголеного тіла під яскравим сонцем. Вона сполучалась з розписом восковими фарбами інших частин статуї, загальним тонуванням, одночасно захищаючи ніжну поверхню мармуру від атмосферних впливів. При цьому в акролітичних скульптурах Г. узгоджувався з яскравими тканинами, а в хризоелефантиних — з сяйвом золота). Згодом термін почали використовувати для оцінки якості колористичного вирішення, фактури, досконалості виконання художнього твору.