гетто

(фр., англ., італ. — плавити)

Особливі квартали або райони, за межами яких євреям жити було заборонено. Спочатку так називалася частина середньовічної Венеції з майстернями ковалів, плавильнями для гармат. На поч. XVI ст. цей район виділили для поселення євреїв, звідкіля й походить назва.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гетто — ге́тто іменник середнього роду іст. Орфографічний словник української мови
  2. гетто — невідм., с. У середньовічній Європі та в деяких сучасних країнах – райони або квартали міста, відведені для поселення груп людей певної раси, нації, релігії і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гетто — ге́тто (італ. ghetto) частина території в багатьох феодальних і деяких капіталістичних містах, відведена для примусового поселення певної расової, національної, професійної, релігійної групи населення. Спочатку були відомі в основному єврейські... Словник іншомовних слів Мельничука
  4. гетто — ГЕ́ТТО, невідм., с. У середньовічній Європі та в деяких сучасних капіталістичних країнах — райони або квартали міста, відведені для примусового поселення груп людей певної раси, нації, релігії і т. ін. Кипи, наш гнів, грозою пломеній за дике гетто у Європі (Тич., II, 1947, 224). Словник української мови в 11 томах