горище

Нежитлове приміщення між верхнім перекриттям і дахом зі схилами. Звичайно не отоплювалося. Для освітлення, провітрювання і виходу на покрівлю з Г. часто влаштовувались слухові вікна. Інколи використовувалось для житла, докл. див. мансарда. В народній архітектурі Московії мало місце:

~ світле — низка світлиць у верхньому ярусі хором, стіни яких були не рубленими, а каркасними.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горище — гори́ще іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. горище — ГОРИ́ЩЕ (приміщення між стелею й покрівлею), ПІДДА́ШШЯ розм., ПІД діал., СТРИХ діал., ГОРА́ діал., ПО́ДРА (ПО́ДРЯ) діал. Він заклопотано позирав на піддашшя: там, на горищі,.. кублилися його голуби (Ю. Словник синонімів української мови
  3. горище — ГОРИ́ЩЕ, а, с. Частина будівлі між стелею і покрівлею. Там [на причілку] був приставлений на горище товстий дрючок, по котрому кури лазили на сідало (І. Словник української мови у 20 томах
  4. горище — -а, с. Приміщення між стелею і покрівлею будинку. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. горище — Гори́ще, -ща, -щу, на -щі; -ри́ща, -ри́щ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. горище — ГОРИ́ЩЕ, а, с. Приміщення між стелею і покрівлею будинку. Та [на причілку] був приставлений на горище товстий дрючок, по котрому кури лазили на сідало (Н.-Лев., II, 1956, 178); На горищі загупав ногами батько. Мабуть, лагодить острішок, що його пошарпав вітер (Чорн., Визвол. земля, 1950, 8). Словник української мови в 11 томах
  7. горище — Горище, -ща с. Чердакъ. На хату закинь, на горище. Рудч. Ск. II. 124. Словник української мови Грінченка