горниця

(давньорус.)

Чиста половина, парадна кімната хати (порівн. світлиця). Призначалась для прийому гостей і освітлювалась красними вікнами, зверненими до вулиці. Через сіни з'єднувалася з теплим житловим приміщенням, часто розташовувалася на підкліті. Прийнято відрізняти:

~ на стовпах — дерев'яна селянська хата, під якою знаходиться нежитлове приміщення з кутовими стовпами і дощаними стінами. Характерна для російського народного будівництва.

Джерело: Архітектура і монументальне мистецтво на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. горниця — ГО́РНИЦЯ, і, ж., заст. Кімната, перев. простора, гарно прибрана, спочатку горішня. В високій горниці моїй Годинник ржавий і старий (Я. Словник української мови у 20 томах
  2. горниця — КІМНА́ТА (окреме приміщення перев. для проживання в квартирі, будинку), ХА́ТА розм.; ПОКІ́Й, ПАЛА́ТА заст. (перев. розкішне, багате приміщення); КІМНАТИ́НА (КІМНАТЧИ́НА) розм. (невелике приміщення); СВІТЛИ́ЦЯ, ГО́РНИЦЯ розм. (перев. Словник синонімів української мови
  3. горниця — Го́рниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. горниця — го́рниця іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  5. горниця — ГО́РНИЦЯ, і, ж., розм. Гарно прибрана кімната. Лакеї й горничні скрізь ходили по селу та зносили в горниці хвостатих мишодавів (Мирний, II, 1954, 101); Він міряв рівними кроками горницю з кутка в куток (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 202). Словник української мови в 11 томах
  6. горниця — -і, ж., розм. Гарно прибрана кімната. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. горниця — Світлиця, світличка, покій, див. кімната, світелка Словник чужослів Павло Штепа
  8. горниця — Світлиця, кімната, покій; ОК. вітальня; горничка. Словник синонімів Караванського
  9. горниця — див. кімната Словник синонімів Вусика