гутти

(лат. < грец. — краплі)

Прикраса антаблементу у вигляді усічених конусів або маленьких циліндрів, якими оздоблювалися регула та нижня частина поверхні мутула в класичному доричному ордері. В Античності їх походження виводили із зображення в камені водяних крапель, що залишились після дощу; в часи Ренесансу, коли форми античних ордерів почали пояснювати відтворенням дерев'яних конструкцій, то Г. трактували як цвяхи, нагелі.