декор
декор (декоративність) (лат. — пристойність; італ. — достоїнство)
Засіб композиції, спрямований на виявлення суті і посилення виразності художнього твору. Д. архітектурний, як система прикрас екстер'єру та інтер'єра споруди, може включати в себе елементи ордера, різноманітні профілі, орнаментальні порізки, маскарони тощо. Прийнято розрізняти: живописний, скульптурний, пластичний, графічний. Ще у часи Античності під Д. розумілось не прикрасу, а як індивідуальну, особливу красу, органічне пристосування частин до цілого, які повинні відповідати призначенню, звеличувати і прославляти, тобто він ніс ідеологічне навантаження. Пізніше, в епохи Ренесансу і Просвітництва, декоративна функція теж припускала образне осмислення зв'язків художнього твору з історичним, культурним і предметно-просторовим середовищем. Таким чином, художній зміст Д. полягає у тісній взаємодії з навколишнім середовищем — простором, масою, обсягом, площиною, якістю декорованого елемента, що включає в себе тон, колір, фактуру і текстуру.
Значення в інших словниках
- декор — деко́р іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- декор — -у, ч. Система декораційних елементів; прикраса. Великий тлумачний словник сучасної мови
- декор — Оздоби, окраса, див. декорум Словник чужослів Павло Штепа
- декор — деко́р (франц. decor, від лат. decoro – прикрашаю) архіт. система, сукупність декоративних елементів (прикрас). Словник іншомовних слів Мельничука
- декор — ПРИКРА́СА (те, що своєю присутністю, наявністю додає краси чомусь, прикрашає чиєсь життя, перебування десь), ОЗДО́БА, ОКРА́СА, КРАСА́, УБІ́Р (ВБІР), УБРА́ННЯ́ (ВБРА́ННЯ́), ОПРА́ВА, ОБА́РВЛЕННЯ рідше; ДЕКОРА́ЦІЯ розм., ДЕКО́Р книжн., спец. Словник синонімів української мови
- декор — ДЕКО́Р, у, ч. Система декораційних елементів; прикраса. Цікавим прийомом кольорового оздоблення будинків, що мають рублені стіни, є пофарбування швів зрубу. Тут органічно поєднується кольоровий декор з конструкцією стіни (Нар. тв. та етн. Словник української мови в 11 томах